Українки дедалі частіше обирають шлях, який раніше вважався «не для них», і впевнено доводять: меж не існує, є лише внутрішні бар’єри. Історія 26-річної Вікторії саме про це. Про вибір, який ламає стереотипи, і про силу рухатися вперед, навіть коли все довкола змінюється.
Вона родом із села Чабарівка на Гусятинщині. Її перші кроки в професії були пов’язані з творчістю - навчання у Теребовлянському фаховому коледжі культури і мистецтв, диплом менеджера соціокультурної діяльності, плани й очікування. Але 2022 рік усе розставив по-іншому. Реальність вимагала не мріяти, а діяти.
Вікторія обрала роботу на Гусятинській меблевій фабриці «Елегант». Саме там вона вперше відчула: сучасний світ не ділить професії на «жіночі» й «чоловічі». Є потреба, є можливість, і є вибір.
Коли підприємству знадобилися працівники для роботи з технікою, вона не відступила. Навпаки, зробила крок уперед. Завдяки експериментальному проєкту Державної служби зайнятості Вікторія пройшла навчання та опанувала професію водія навантажувача.
Це був новий досвід, який вимагав уважності, точності й впевненості. Не обійшлося без здивування з боку оточення, мовляв, чи під силу це дівчині. Але сумніви інших вона перетворила на власну мотивацію. Теорія, техніка безпеки, практика - крок за кроком вона впевнено освоїла нову справу.
Сьогодні Вікторія працює за новою спеціальністю і щодня доводить: справа не в тому, хто ти за стереотипами, а в тому, на що ти наважуєшся. Її історія - про сміливість бути не такою, як очікують, і про готовність вчитися, змінюватися та рухатися вперед.
«Я українка. Я можу все!» - саме це життєве кредо Вікторії надихає інших не боятися змін і сміливо обирати свій власний шлях, навіть якщо він виходить за межі звичних уявлень.
https://www.facebook.com/share/p/1Dc9QX7bZ9/
