Історія служби зайнятості на Тернопільщині, як і на інших західноукраїнських землях, сягає кінця ХIХ століття. Тоді (до 1939 р.) в адміністративних центрах краю виникали “біржі праці”, інші посередницькі структури з працевлаштування та пункти вербування робочої сили за рубіж. Спочатку вони створювались на підставі розпорядження державного міністерства праці Австро-Угорщини від 28.02.1863 р. № 2306. У різний час функціонували “державне управління посередництва праці”, “бюро трудового фонду”, “бюро надання праці”, відділи праці та соціальної опіки тощо. Всі послуги приватних посередницьких структур на ринку праці, що виникали після отримання відповідних дозволів органів влади та поліції, були платними, їх оплачували як пошуковці роботи, так і роботодавці. Державні (магістратські) «біржі праці» надавали послуги безоплатно.
У Тернополі діяльність “біржі праці” налагодилась у 70-80-х роках ХIХ століття. Вона реєструвала пошуковців роботи, виписувала їм персональні картки, надавала частині із них статус безробітного та виплачувала їм грошову допомогу чи позбавляла її тих безробітних, які несвоєчасно відвідували “біржу”, відмовлялись від запропонованої постійної або тимчасової праці, організовувала сезонні та громадські роботи тощо.
У другому за величиною місті Тернопільщини - Чорткові вперше “біржа праці” була створена 1873 року при міському магістраті. У 1926 році тут перебував на обліку 121 мешканець Чорткова, а у 1931-ому - 530 безробітних. Подібні структури діяли в Бережанах, Борщові, Підгайцях та інших повітових містах Тернопільщини.
Розв’язанням гострої проблеми зайнятості, наданням допомоги безробітним опікувалась і громадськість. У гмінах (повіти ділились на гміни) створювались комітети у справах безробітних, а також воєводські та громадські комітети допомоги безробітним та “зимової допомоги безробітним”, “комітети безробітних”, осередки товариства “Взаємодопомоги безробітних і пенсіонерів”. Діяв державний фонд безробітних, здійснювався контроль за сплатою внесків до фонду. У 1921, 1931 та інших “найбезробітніших” роках, Тернопільський магістрат вирішував питання виділення додаткових коштів для організації оплачуваних сезонних робіт.
У 30-х роках в Тернополі діяв Головний комітет у справах безробіття. Він ініціював і домагався від власників промислових і торговельних підприємств добровільних внесків у Фонд допомоги безробітним. У 1938 році вийшло розпорядження МВС Польщі “Про надання допомоги безробітним шляхом публічних зборів”. Органи влади поширювали досвід роботи повітових комітетів допомоги безробітним. ”Біржі праці”, комітети допомоги вели листування із судовими органами про притягнення до відповідальності осіб, винних у вбивстві страйкуючих безробітних та поширенні неправдивих відомостей серед безробітних, надання допомоги сім’ям безробітних тощо. Проте кількість безробітних постійно зростала. 6 березня 1931 року у Тернопільському воєводстві відзначався День боротьби з безробіттям. “Біржі праці” на наших теренах проіснували до 1939 року, тобто до того часу, коли Західна Україна увійшла до складу Української РСР.
В умовах переходу до ринкових відносин Рада Міністрів УРСР прийняла постанову від 21 грудня 1990 року № 381 “Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР”.
Тернопільська обласна служба зайнятості була утворена рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 15 січня 1991 р. № 6 на базі раніше існуючих відділу облвиконкому по трудових ресурсах (згодом – відділу по працевлаштуванню) та в результаті перетворення (реорганізації) створених рішенням облвиконкому від 23 серпня 1989 р. № 195 госпрозрахункового центру та бюро по працевлаштуванню, перенавчанню і профорієнтації населення – в обласну службу зайнятості відділу по праці та соціальних питаннях облвиконкому. Невдовзі обласна служба зайнятості стала функціонувати як окрема структура у складі обласного, Тернопільського міського та 15 районних центрів зайнятості. Пізніше були створені центри зайнятості в Підгаєцькому (район утворено влітку 1992 р.) та Тернопільському районах (2001 р.).
До прикладу, в перший тиждень липня 1991 року Тернопільський міський центр зайнятості зареєстрував 66 пошуковців роботи, 63-х із них відразу працевлаштував, а трьом мешканцям обласного центру надав статус безробітного. На початку діяльності міського, районних центрів зайнятості статус безробітного тут одержували одиниці, оскільки вільних робочих місць і вакантних посад було досить. Різке зростання безробіття почалося в 1997 р… Найбільш «безробітним» був 2005 рік, коли було зареєстровано 104 тис. 605 безробітних, у 1992-му – 6060, 2019 році – 27,5 тис. безробітних.
Служба зайнятості області іде в ногу з часом, реформується, удосконалюється, запроваджує нові послуги та інноваційні форми і методи роботи, перетворюючись у сучасну клієнтоцентровану європейську службу.
З 2001-го служба зайнятості працює за Єдиною технологією обслуговування незайнятого населення, яка забезпечила уніфікацію процесу реєстрації громадян, а з 2004 року - в Єдиній інформаційно-аналітичній системі, що дозволяє формувати базу даних про шукачів роботи та вакансії по всій Україні.
Запроваджені новітні інформаційні технології та досвід роботи державної служби зайнятості України з надання соціальних послуг громадянам, визнані кращими в СНД, а у 2003 році вона стала членом Світової асоціації служб зайнятості.
У 2009 році окрасою м. Тернополя стала сучасна споруда Будинку праці, в якому працюють фахівці Тернопільського міськрайонного та обласного центрів зайнятості. Центр зайнятості оснащений відповідною оргтехнікою та має належні умови для обслуговування клієнтів.
У 2018 році на Інтернет-ресурсі Державної служби зайнятості www.dcz.gov.ua було запроваджено послугу самостійного запису громадян на прийом до фахівців через сервіс “Електронна черга”, почали діяти «електронний кабінет шукача роботи» та «електронний кабінет роботодавця». Ці сервіси доступні й у мобільній версії. Під час карантинних заходів з березня 2020 року фахівці СЗ більшість послуг почали надавати в онлайн-режимі: дистанційне профнавчання, вебінари, консультування та добір роботи – засобами телефонного та електронного зв’язку тощо. Отримати послуги з профорієнтації, пройти тестування, яке допоможе визначитися із вибором трудової діяльності, можна на онлайн-платформі «Моя професія: консультаційна мережа».
У 2020 році в структурі служби зайнятості Тернопільщини: 1 обласний центр зайнятості, 16 районних філій ОЦЗ та Тернопільський міськрайонний центр зайнятості.
У системі державної служби зайнятості України зараз діють 11 центрів професійно-технічної освіти, де жителі Тернопільщини можуть здобути фах та підвищити кваліфікацію, у тому числі онлайн, за більш як 300-ми напрямками та професіями сфер будівництва, послуг, промисловості, ІТ-технологій, сільського господарства, транспорту і зв’язку, народних промислів тощо. Запроваджено елементи дуальної освіти (теорія – у закладі освіти, практика – на підприємстві).
Краяни, які не зареєстровані як безробітні мають можливість отримати безкоштовний ваучер на навчання.
Якщо у людини є знання та досвід роботи за робітничою професією, але немає відповідного документа, служба зайнятості Тернопільщини сприяє у підтвердженні результатів неформального професійного навчання.
Діють ряд освітніх вебресурсів для здобуття додаткових знань та компетенцій: «Дія. Цифрова освіта», Освітній портал державної служби зайнятості, Prometheus, Lingva skills; з вересня по грудень 2020-го безробітні краю мали можливість безкоштовно пройти курси на глобальній освітній платформі Coursera.
На сьогодні запроваджено інститути кар’єрних радників для безробітних та консультантів роботодавців, послуги надаються на засадах рекрутингу.
Далі буде!
На фото: приміщення Тернопільського магістрату (20-і роки ХХ століття), де розташовувалась адміністративна структура з управління ринком праці міста.