Сьогодні, 29 серпня, у День пам'яті захисників України ми схиляємо голови у скорботі та вдячності. Це день, коли ми згадуємо тих, хто віддав найцінніше – своє життя – за нашу свободу, за нашу незалежність, за право жити у власній державі, за наше майбутнє. за те, щоб майбутні покоління жили під мирним небом.
Сім років тому 29 серпня 2014 року в Іловайському котлі загинули сотні українських воїнів. Вони потрапили під підлий удар, але навіть у найтяжчі хвилини показали незламність, мужність і любов до Батьківщини. І відтоді цей день став символом пам’яті про всіх захисників України – від героїв минулих поколінь до воїнів, які зараз тримають фронт.
Ми маємо пам’ятати кожного: і тих, хто загинув під Іловайськом, і тих, хто віддав своє життя на всіх інших ділянках фронту – у боях за Донецький аеропорт, Дебальцеве, Маріуполь, Київ, Харків, Бахмут, Авдіївку, та на всіх інших напрямках, де лилася кров за нашу державу.
Сьогодні ми згадуємо усіх, хто віддав життя у Криму, на сході й півдні України, на Чернігівщині і Сумщині; тих, хто і нині стоїть на передовій і стримує ворога.
Ми дякуємо їм за неймовірну мужність, стійкість та патріотизм, гідні найвищої пошани.
Пам'ять про них – це наш святий обов'язок. Наша найбільша відповідальність перед загиблими героями – жити гідно, будувати сильну, справедливу, європейську Україну. Вони віддали життя, щоб ми мали шанс зберегти свою державу.
Сьогодні разом із усією країною ми говоримо: пам’ятаємо кожного. Шануємо кожного. Дякуємо кожному.
Слава полеглим героям!
Слава живим воїнам, які тримають наші кордони!
Слава Україні!
